Стратегічний сектор української авіації можуть делегувати ризикованим розпорядникам. Рішення Державіаслужби про передачу контролю над ремонтом гелікоптерів Ми-8 іноземній компанії, яку пов’язують з російським ВПК, сколихнуло авіаційну спільноту. На тлі цього політики попереджають про економічні та безпекові ризики й наголошують на необхідності проведення перевірок, не виключаючи ознак державної зради, пише UkrainInfo.

Деталі

Під загрозою знищення опинився цілий сегмент вітчизняного авіапрому – технічне обслуговування гелікоптерів Ми-8, яких у світі експлуатується близько 2 400 одиниць. Основними центрами з ремонту, модернізації та підтримки льотної придатності цих машин досі є Україна та росія. Лідерство у цьому сегменті має стратегічне значення, адже йдеться про міжнародні контракти, податкові надходження, збереження ключових технологій, науково-дослідних розробок, кадрового потенціалу та, зрештою, обороноздатності країни.

Україна була і, попри виклики війни, залишається лідером авіаційної галузі на світовому ринку загалом. Проте внутрішня ситуація та рішення окремих державних структур ставлять цей статус під загрозу. Зокрема, Державіаслужба під керівництвом Олександра Більчука передала право супроводження ремонтної документації вертольотів Ми-8 (Ми-8МТВ-1 та Ми-17-1) іноземній компанії, хоча на ці повноваження претендували й українські підприємства з необхідними компетенціями. Це створює залежність роботи вітчизняних фахівців від іноземного суб’єкта, який тепер має погоджувати будь-які роботи з Ми-8.

На думку народного депутата Михайла Цимбалюка, таке рішення завдає економічної шкоди та є особливо неприйнятним у воєнний час.

Це однозначно економічно недоцільно і неприпустимо, тим більше під час війни. І вдвічі складніше, коли йдеться про авіаційну техніку – чи військову, чи цивільну подвійного призначення, – це неприпустимо. Тим більше якщо є вітчизняні сертифіковані та фахові компанії, а в Україні такі справді є

Ситуація щодо Ми-8 набрала розголосу власне після того, як стало відомо, що іноземною компанією, яку обрали в Державіаслужбі, виявилась приватна компанія AAL Group Ltd, зареєстрована в Об’єднаних Арабських Еміратах, а саме в Sharjah Airport International Free (SAIF) Zone, – тобто іноземний суб’єкт, зареєстрований в офшорній юрисдикції. Ще більше питань викликає той факт, що AAL Group Ltd пов’язують із росією, адже її ймовірним кінцевим бенефіціаром може бути компанія “Російські вертольоти”, яка входить до складу державного оборонного концерну “Ростех”.

Крім того, AAL Group Ltd фігурує у схемах постачання вертольотів та комплектуючих до Афганістану й Іраку у співпраці зі структурами російського ВПК. Паралельно в межах російських пропагандистських кампаній, зокрема на ресурсі Afghanistan.ru, компанію згадували в контексті нібито “українського сліду” в обслуговуванні вертольотів Ми-171 в Афганістані й таким чином намагалися представити її як українську сторону та перекласти відповідальність за серію технічних інцидентів із цих гелікоптерів з росії на Україну.

Усі сукупні факти цієї історії, на думку українських експертів, потребують негайної перевірки та реагування на найвищому рівні.

Нардеп Михайло Цимбалюк пояснив, що передача важливих для України повноважень іноземним компаніям в умовах воєнного стану мала б бути можливою лише після висновків і перевірок з боку Служби безпеки України та зовнішньої розвідки, аби виключити ризики з боку країни-агресора. Зважаючи на всі виявлені обставини, він наголосив на необхідності негайного втручання уряду та проведення комплексної перевірки для встановлення відповідальних.

 Має бути проведена Кабінетом Міністрів негайна службова перевірка, у разі встановлення винних – притягнення їх до відповідальності, щоб у майбутньому не допускати таких випадків. Бо тут, можливо, і “пахне” державною зрадою. Має бути фахова перевірка

Висловив занепокоєння через ситуацію ще один парламентар, народний депутат і член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Юрій Здебський, наголосивши, що через суспільне занепокоєння та ризики для нацбезпеки рішення Державіаслужби слід ретельно проаналізувати, а компетентним органам – надати правову оцінку.

“Звичайно, при прийнятті рішень має бути присутній здоровий глузд, а не просто так. (…) Треба це вивчати та ухвалювати відповідні рішення. На це мають дати відповідь Служба безпеки України та Національна поліція”, – прокоментував Юрій Здебський.

Нардеп також зауважив, що робити остаточні висновки зарано, адже рішення Державіаслужби могло ухвалюватися з урахуванням різних факторів. Він не виключив можливих лобістських впливів чи непорозумінь, але наголосив, що “в кожного своя правда”. Здебський додав, що може порушити це питання на найближчому засіданні парламентського комітету, щоб з’ясувати всі деталі та отримати повну картину.

Отже, видається, що передача Державіаслужбою права погоджувати ремонтні роботи для стратегічної авіаційної техніки іноземній компанії, яку пов’язують із державою-агресором, може бути не просто управлінською помилкою, а рішенням, що безпосередньо створює загрози національній безпеці. Ідеться про фактичне виведення з-під українського контролю критично важливого сегмента оборонної інфраструктури. У разі, якщо AAL Group Ltd діятиме в інтересах росії, наслідки будуть катастрофічними: Україна втратить не лише прибутковий сектор міжнародного ринку технічного обслуговування та ремонту Мі-8, а й контроль над технологіями, конструкторською школою, кадровим потенціалом та виробничими ланцюгами, які формувалися десятиліттями. Це означатиме ослаблення обороноздатності, відтік висококваліфікованих фахівців та підрив позицій України як світового лідера у сфері вертолітобудування та авіаремонту.

Нагадаємо

Раніше експерти пояснювали, що технічний супровід документації залежить від наявності чинних повноважень від розробника типу гелікоптера. Не виключено, що саме AAL Group Ltd мала актуальний доступ до найсвіжішої технічної документації для Ми-8 з огляду на можливі робочі зв’язки з російським оборонним холдингом “Російські вертольоти”.

Йшлося і про те, що в умовах війни рішення Державіаслужби щодо Ми-8 може мати значно серйозніші наслідки, ніж здається на перший погляд. Зокрема, існує ризик потрапляння даних про технічний стан та бойову готовність українських вертольотів до рук держави-агресора, небезпека встановлення засобів контролю чи здійснення саботажу через доступ до ремонтних процесів або технічної документації та інші негативні наслідки.